РОЗВИВАЛЬНІ      ІГРИ       ЗА    МЕТОДИКОЮ    МОНТЕССОРІ

                               Консультація  для  батьків

                                                                                       Тифлопедагог  Троцюк Г.І.

Дитина може розвиватися не  лише  у  садочку, а й удома на кухні. Не ігноруйте допомогу своїх малят. Для них  кухня  -  одне  з  найбільш цікавих і розвивальних місць у хаті.  Що ж можна доручити малюку? Яку справу він здатен зробитЩоб не лише не зашкодити своєму зроров’ю та безпеці, а ще й потренувати і зміцнити окорухові м’язи, розвинути зорову увагу, дрібну моторику рук, радимо:  1. З двох років:

-   мити й витирати овочі та фрукти для салатів і столу;

-   ліпити сирники, катати колобки з тіста для було

2. З трьох років:                                         

         -    мити й витирати посуд, запитуючи назву кожного;

         -  готувати до чищення яблука, груші, картоплю, кабачки, моркву, буряк,             запитуючи про колір і форму кожного;

  -  перебирати крупу (вибирати з неї сміття й зіпсовані зернятка), розбирати квасолю за кольорами (білу та кольорову  краще варити окремо).

3.  Із чотирьох років:

  -    просіювати борошно, запитуючи, на що воно схоже;

  -   щіточкою для посуду чистити картоплю й моркву, уточнюючи відмінності між ними;

  -   виймати з фруктів серединку спеціальним (безпечним) ножем;

  -  «нарізати» варені овочі спеціальною решіткою, рахуючи «нарізку»;

  -   натирати продукти на пластмасовій тертушці.

4. Те, що до шести років було звичайною грою та задоволенням, із цього віку можна зробити постійними дорученнями і звертатися до дитини із серйозними  проханнями. При правильному плануванні часу ви отримаєте вмілого помічника.

     Кухня є одним із найсприятливіших місць для монтессорі-ігор.Візьміть  миску і насипте у неї  різноманітні крупи: рис, гречку, квасолю, горох, сою і т.п..А  тепер  нехай  ваша маленька «попелюшка»  спробує  їх розсортувати.

      Малюки  полюбляють брати пальчиками  (а ті, кому  вже 4-6років,  -  пінцетом  або  щипчиками)  квасолинки  й  перекладати їх  у  «гніздечка»  для яєць.

      Чому  б  малюку  так  не  пограти?

       Інший  варіант,  що  розвиває  дрібну  моторику  рук,  зорову увагу  -  дати  дитині  формочки  для  льоду,  піпетку  і  підфарбовану  харчовою фарбою або  соком  воду. Хай набирає  рідину  в  піпетку і намагається  перенести  її  у  формочки. Корисно  писати  пальчиками на  манці,  розсипаній на підносі,  або ліпити  із  солоного тіста,  підфарбованого харчовою  фарбою.

        Гра  «А  ось  і  шедевр»

На  кухні  дуже легко дати вихід творчим потребам малюка. Наприклад, він  може створити унікальну картину з бобових і макаронних виробів. Дайте в окремих мисочках: квасолю, горох, макарони різних видів, рис.  Нехай дитина придумає сюжет (для  зовсім маленьких можна завчасно зробити малюнок олівцем), після чого покриє частини картинки клеєм і прикріпить крупи та  макаронні вироби.Так дуже легко з’являються: будиночки, дерева, сонечко з промінчиками з макарон, травичка. Ця робота вдосконалює зорову увагу, дрібну моторику рук, важливі для розвитку мовлення, і з часом  допоможе малюку без проблем засвоїти письмо.

        Гра  «А  так  смачніше!»

Погодьтеся:  просте  картопляне  пюре не так уже  й  цікаво  їсти. І поки мама зайнята  приготуванням інших страв,  дитина охоче  перетвориться  на їх  оформлювача.

Кружальця  помідорів, шматочки огірків, смужки солодкого перчика, оливки, зелень, родзинки, горіхи  -  і ось  уже  всміхається чудернацьке обличчя або виростає чарівна квітка. Творіть, придумуйте і пробуйте!

        Техніка  ігрової  безпеки

    Граючись  із  малюком на кухні, мамі потрібно бути особливо уважною, щоб не допустити «виробничих»  травм  -  забиття, порізів, опіків, потрапляння сторонніх предметів у ніс  чи  вуха.

     Щоб  уникнути  цих неприємностей,  ротрібно підготувати «робоче місце» дитини за кухонним  столом: прибрати зі столуважкі кухонні предмети, виделки, ножі, штопор, ключ для відкривання банок та інші  небезпечні речі. Дитина не зможе всидіти  за столом більше 15хвилин, тому уважно стежте за її рухом по кухні. Не допускайте  малюка до плити, ставте гарячі предметидалеко від дитини, щоб вона не змогла їх дістати, не зайве закрити розетки заглушками.

     Уважно  спостерігайте за всіма маніпуляціями маленького «творця», щоб він не пригостився шматочком сирого  тіста чи не заховав у носику квасолину.

 

Покарання для дитини

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Покарання для дитини

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі.

Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти.Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.

Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей.

"Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця.

На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила.

Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було.

Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь".

Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів.

А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями.

Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?

Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

Щоб стати кращими батьками.

Кожна дитина сама люби, сама красива, сама розумна для своїх батьків. Пропонуються вашій увазі поради для батьків, які допоможуть навчити  і виховати свою дитину правильно.

Відгадай, хто заховався

Всі малята полюбляють гратися в хованки. Їм подобається процес пошуку і відгадування. Ось гра ”Відгадай, хто заховався”- тренування просторово-зорового сприймання та пам’яті. Правила гри: відгадати, хто заховався, знайти зображення і назвати цю тваринку. Визначити: дика чи свійська ця тварина.

Допоможіть дитині адаптуватися

Гімнастика для очей

Розминка для очей