КОЛИ Ж ІТИ ДО ШКОЛИ ?

                                              Консультація  для   батьків

                                                                Підготувала  тифлопедагог  Троцюк Г.І.

      Це  велике  щастя  для  батьків:  готувати  дитину  до  школи,  потім  спостерігати  її  перші  кроки  на  великій  стежці  до  знань.

       Але  це  не  тільки  радість  і  щастя. Це  разом  з  тим  багато  турбот  і  праці. Бо  виховання  починається  в  сім’ї,  з  того  часу,  як  дитина  осмислено  подивилася  на  світ  і  усвідомила  себе  як  живу,  активну, діяльну  істоту.

       Коли  ж  іти  до  школи,  чи  готова  моя  дитина до  навчання?    -   це  питання часто  хвилює батьків  майбутніх  першокласників.

 -   молочні  зуби змінилися на постійні. Є бажання стати учнем?

 -   уміє дотримуватися правил і вимог, установлених дорослими;

 -   уміє рахуватися з думкою іншого, доброзичливо взаємодіяти, налагоджувати спільну діяльність;

 -    протягом 30хвилин і більше може займатися однією справою;

 -    здатна доводити розпочату справу до кінця;

 -    може близько до тексту переказати казку чи невелике оповідання;

 -    уміє скласти розповідь за малюнком, ілюстрацією у книжці або репродукцією картини художника: передає сюжет, виділяє головне й деталі, передає загальний настрій зображеного;

 -     уміє лічити в прямому і зворотному порядках у межах 10, складати й розв’язувати задачі на додавання та віднімання;

         Якщо хоча б один з цих показників відсутній, не поспішайте саджати малюка за шкільну парту. Однак те, що дитина залишилася в дитсадку, важливо коректно обґрунтувати, щоб малюк сприйняв це як норму, а не покарання.

        Малюка ж зі сформованою дошкільною зрілістю у садку затримувати не слід. Адже він хотів, готувався до школи, всі утверджували його в думці,що він уже великий і раптом  -  знову до садочка! А тим часом однолітки пішли до школи! То що, він гірший за них? Знову маленький?

        Погодьмося: не віддаючи до школи фізично та до цього дитину, батьки інколи більше психологічно готову дбають про себе, аніж про неї. Можливо вони на рівні підсвідомості  прагнуть віддалити той час, коли доведеться щодня перейматися виконанням дитиною уроків та шкільних вимог, міркувати, як організувати свій час на роботі, щоб встигнути о дванадцятій дня забрати сина чи доньку зі школи, стежити за оцінками тощо. Проте, виграючи рік відносно спокою, батьки програють у більшому  -  взаєминах з дитиною, а  також значно зменшують її шанс на успішне шкільне навчання, адже втрачається інтерес до школи, знижується рівень мотиваційної готовності до навчання, воно перестає приваблювати як  основний  вид діяльності.

         Тож, усвідомлюючи важливість і специфічність періоду дошкільного дитинства між п’ятим та шостим роками життя, звертаємося до батьків: будьте уважні до свого малюка й зробіть його входження у новий  -  шкільний  -  етап життя таким, щоб не порушилася гармонія в його душі.